Сергей Комиссаров видит наш мир так...

Зазомбован і хитрунами-психологами блискавично реагувати на заздалегідь «вгвинчені» в мозок слова, слово «вільна» мільйони українців асоціюють із словом «каса»… Однозначно. Можете спитати у сусідів по багатоквартирному будинку чи дачі…  Переконаєтеся у цьому самі. Але мільйони – на щастя – це   ще не всі! На щастя,   залишилися в нашому прив”язаному до холодильника і зомбі – ящика суспільстві маргиналів – споживачів ще невелика когорта вільнодумців і скептиків, які слово «вільна» асоціюють із словом … «глина»!  Так- так – саме із словом «глина»! Адже із глини ліпив нас, недолугих хомо сапієнсів, Творець.   І саме в глину ми перетворимося – коли прийде час, хочемо ми того чи ні…  Саме про це я чомусь й подумав, завітавши на творчий вогник до   Мистецького центру "Шоколадний будинок" (Національний музей «Київська картинна галерея»), у стінах якого 31 липня відкрилася, як на мене, дуже цікава виставка двох талановитих скульпторів -   Андрія Ільїнського

На радість шанувальників сучасного Мистецтва, хоча й досить повільно, а все ж відновлюється життя українських художніх галерей. Днями завітав до Я ГАЛЕРЕЇЇ – Арт-центру Павла Гудімова на Подолі.  З 29 липня тут розпочався проєкт «Хтонічні Хроніки», автором якого є скульптор Андрій Хір зі Львова. «У проєкті «Хтонічні Хроніки» я намагаюсь слідувати досліджуваній мною раніше темі етнографічних ревізій, проте, намагаюсь, без прив'язки до локального, уявити систему альтернативної реальності через призму вигаданої антропології, яка, знаходячись в міфологічній площині поза часовими межами, здатна рефлексувати на сьогодення та майбутнє, - каже   Андрій Хір.  - Хтонічне є лейтмотивом усього проєкту та розповідає про потойбічне: жорстоке, криваве, сексуальне, похмуре, жахливе, огидне, але смішне. Поняття підземного світу є характерним практично для кожної цивілізації. Хтонічний – прикметник, що вказує на відношення до підземного світу, царства тіней та світ

Через карантин із щоденного вербального обігу мистецтвознавів, арт-критиків і журналістів, які популяризують сучасне образотворче Мистецтво, останнім часом якось (майже непомітно) зникло стійке словосполучення «масштабна виставка».   І це – доконаний факт. А факти – річ вперта… Втім, правило не було б правилом, якби в ньому не існувало виключень. І ось – радісна звістка! Нарешті словосполучення «масштабна виставка» знову з” явилося на творчому   видноколі! А сталося це 30 липня   у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва, в стінах якого – нарешті ми цього дочекалися (!!!) - відкрилася велелеюдна   виставка «СИНТЕЗИ – XX ». На ній   шанувальники мистецтва змогли побачити   роботи чотирьох дуже цікавих і вельми талановитих художників – Петра Бевзи, Марка Гейка, Петра Лебединця та Олексія Литвиненка, створені протягом 80-90-х років XX століття. Як розповіла публіці на початку вернісажу куратор виставки, директор Національного музею

Епіграфом до цього посту вирішив взяти куплет із відомої гумористичної пісні про братів наших менших.  Тих, у кого п”ятачок на мордочці і кумедний хвостик - самі знаєте де… «Куме, не бийте свиней, Не схожі вони на людей : Людина може вкрасти й вбити, Свиня це не може зробити…» Художньо-соціальний проєкт «MUMPSY. WANTS. TATTOO.» від 29 липня представлено у виставкових залах Музею історії Києва. Свинка Мампсі – це віртуально-полотняний персонаж-блогер, створений художницею Дар’єю Іващенко.  Мампсі має власний акаунт в Інстаграм, де вона розмірковує на тему впливу трендів на власний вибір. Вона досліджує актуальну культуру татуювань, підіймає питання нестійкої свідомості та закликає молодь відповідально ставитися до власного тіла.  Переглянувши експозицію, можна простежити, як змінювалося тіло Мампсі протягом 9 місяців існування проєкту та почитати найцікавіші коментарі її підписників 🐷  Ну, а я закликаю знову і знову наших красунь - дівчат : перед тим,

«Всяку троянду нюхають у свій час…»  «Двічі на рік пишні квіти та не процвітають…» «Заздрісників сусідська троянда, як шип, коле…»  І все це – про квіти, без яких жодна естетично досконала людина просто не уявляє свого життя.  Для любителів Флори із радістю повідомляю : незважаючи на карантин, який набив оскомину всім нам, 29 липня у Музеї історії Києва відбулося відкриття чергової виставки, яка називається «ALLUSIONS».  Авторка цих робіт – молода українська художниця, випускн иця КАМА Дар’я Іващенко.  Вона працює в унікальній техніці, де зображення наноситься на поталь. Завдяки цьому картини реагують на найменші зміни у освітленні.  І кожного разу створюється новий ефект - ефект «розквітання квітів»… «Хіба не дивно, що всі ми знаємо, як виглядає коріння імбиру, проте, чи милувалися ми хоч раз його цвітінням? – запитує у шанувальників її творчості миткиня.  - Або, можливо, ви впізнаєте евкаліпт не за властивим йому матовим листям та п