Сергей Комиссаров видит наш мир так...

Labyrinth Deception Platform на захисті вашої інформації! Пандемія коронавірусу внесла певні корективи у життя журналістів. Адже до офісу редакції, для прикладу, Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО нині   потрапити неможливо… Ми – на карантині. Отож, наповнювати стрічку новин агентства   оперативною інформацією у режимі «сьогодні – на сьогодні»   доводиться дистанційно. Працюємо, працюємо собі спокійно, а одного весняного ранку, зайшовши на наш най сайт, несподівано   бачимо : його хтось «завалив»… Чому, за що, з якої причини – невідомо… Ось така історія. Досить неприємна… Але сльози лити не варто. А треба цих «доброзичливців» – зловмисників рішуче ставити на місце. Боляче бити їм по руках – аби не зазіхали на чуже добро, не нищили архівні матеріали, не руйнували фототеку. Головне у такій ситуації   – діяти швидко і рішуче! Аби в лічені години відновити статус-кво, поставивши нахабних зловмисників на місце. А раз так, то без допомоги професіоналів журналістам ніяк не обійтися

Україна – Китай : нас об” єднує Культура! Друзі, ми Вам раді у художній раді! Знову знайшов у своєму безмежному фото архіві підбірку світлин, від перегляду яких на душі стає радісно і тепло…  Навіть, не зважаючи на 46 (!!!) день осоружного карантину, який буквально паралізував мистецьке життя в Україні. Ось про що ці фото із присмаком ностальгії… 26 серпня 2017 року у стінах Національного музею Тараса Шевченка в Києві відбувся черговий етап відбору творів кращих сучасних українських живописців і графіків, роботи яких   потрапили до колекції Художнього музею Тараса Шевченка у Пекіні.  Скільки талановитих вітчизняних митців, мистецтвознавців, арт-критиків, керівників музеїв і галерей, а також журналістів зібрала ця унікальна за атмосферою міжнародна подія в головному Музеї України!  А які дивовижні твори вони представили на суд вимогливого журі, до якого китайські мистецтвознавці запросили в тому числі і мене! Протягом усього спекотн

Ретро - спогади про виставку  скульптора і кераміста  Юрія Денисенка З 12-го березня всі ми – на карантині. В тому числі, й близькі мені по духу люди – живописці, скульптори, мистецтвознавці, арт-критики, керівники закладів культури… Аби остаточно   не збожеволіти від «сидячки під замком», вільні духом люди намагаються щодня активно підтримувати одне одного.   Хтось виходить на зв”язок по скайпу, хтось – скидає цікаву інформацію на   месенджер, хтось – надсилає електронні листи з новинами про майбутні мистецькі події, хтось - просто телефонує…  І у всіх колег, які до мене щодня звертаються різними каналами зв” язку , єдинне прохання-побажання : «Брате, треба щось робити у щоденному режимі, аби наша спільна   мистецька ватра не згасала!» Воно і справді так… Все,   як у приказці : «Не кинеш тріску у багаття – воно й згасне…»  Отож, і на 45 (!!!) день карантину, як один із вартових   нашої славної Мистецької фортеці, я намагаюся підкидати у це багатт

З4 годовщина Чернобыля : дата со слезами на глазах   «А чтоб они сами, волки позорные, жили на такую «компенсацию» и на такую пенсию, какую нам определили!» - то и дело слышу от своих друзей-ликвидаторов аварии на Чернобыльской АЭС, которые накануне 34-й годовщины этой скорбной даты то и дело звонят мне на мобильный и спрашивают : «Ну, что, жив, курилка?» Стараюсь не огорчать своих боевых побратимов, с которыми в далеком 1986-1988 годах мы, тогда молодые и здоровые парни и девчата, бесстрашно, не задумываясь о последствиях, шагнули в объятия «мирного атома»… Не рассказываю друзьям о целом «букете болезней», который мне «подарил» Чернобыль. Не говорю им о том, что  вот уже пять лет подряд мне, участнику ликвидации последствий аварии на ЧАЭС (удостоверение Категории 2 А № 158649), ни разу не удалось получить льготную путевку на оздоровление в профильных санаториях.   Не говорю моим боевым побратимам  о том, что прикрепление к так называемой «Чернобыльской поликлинике», ра

Мудрость и терпение побеждают коронавирус! Коронавирус делает нас мудрее. Убедился в этом, когда нашел на бескрайних просторах Интернета вот эту простую (но только на первый взгляд) таблицу. Внимательно проштудировал ее от А до Я. Переосмыслил все прочитанное. Сделал выводы. Сто процентов был прав Фридрих Ницше, когда говорил : "Was mich nicht umbringt, macht mich härter."/ "То, что не убивает нас, делает нас сильнее."   Редко кому что-либо советую. Как правило, это бесполезно. Но, найдя подсказки на тему "Как побороть  коронавирус и не сойти с ума во время карантина?", советую вам также углубиться в эту таблицу. Поверьте : "попускает"... И - вдохновляет! Потому что все в этом мире - в конечном итоге - зависит исключительно от нас самих... Хорошего настроения, дорогие друзья в этот теплый весенний день! Искренне надеюсь и верю : ВСЁ БУДЕТ ХОРОШО! До завершения карантина осталось не так уж и много времени. PS : На фото - без ма

Нас навіки зріднило Славсько «Я не знаю, как остальные, но я чувствую жесточайшую не по прошлому ностальгию — ностальгию по настоящему.» (Андрей Вознесенский) Все глибше і глибше «пірнаю» у свій велечезний за обсягом файлій фотоархів… Відсотків 70 фотографій у ньому присвячено Мистецтву і митцям – моїм дорогим друзям, із якими мене поєднала щаслива журналістська Доля…  Боже, які ж знаходжу тут надзвичайні скарби – у моєму персональному фото сховищі! Ось і щойно намагався «запакувати» у нові папки світлини, які пов”язані із нашими незабутніми пленерами у Арт-резиденції «Карпатський рай». Конкретно ці фото я зробив у жовтні 2017 року.  Дивлюся на них – і сльози навертаються на очі. Милі, дорогі, близькі мені душею і думками люди, як ви зараз, де ви, що робите?!? Чи все у вас добре? Так хочеться зустрітися із моїми друзями – художниками на мальовничих пагорбах Славсько, поспілкуватися з кожним із них біля мольбертів під час роботи, а потім посидіт