Сергей Комиссаров видит наш мир так...

  «Красота спасёт мир!» - заявил когда-то во весь голос Федор Михайлович. Кто-то спорит с ним до нашего времени. Я - не буду. Хотя и у меня есть замечания на сей счёт… Не знаю почему, но вспомнил об этой цитате Достоевского именно сегодня, в первый день Весны…  Он, конечно же, правильно сказал – классик есть классик… Хотя, по-моему, справедлива эта крылатая фраза не до конца. Лично мне кажется, что выражение, написанное на баннере (см. фото) – тоже верно. И оно ставит элегантную точку в заочной полемике с Достоевским, растянувшейся на столетия.   Более того: мы же не всегда влюбляемся исключительно в красавиц и красавцев? Правда ведь?  Потому что лицо и фигура нашего потенциального избранника по жизни – это всего лишь оболочка, форма, конфигурация... Как по мне, в человеке – даже внешне далеком от идеала – важнее искать душу. Если душа у него уродлива, то даже ангельское личико и фигура Аполлона или Венеры этого человека, увы, не спасут.  Вы помучаетесь-помучаетесь с ним какое-то время

  «В сны мои луна окунулась, ветер превратила в туман. Если я к тебе не вернулась - значит, наступила зима. Может, помешали метели, может, предрассветный туман. А помнишь, мы с тобою хотели, чтобы наступила зима...» (автор - Алсу, песня «Зимний сон») В последний день февраля слова этой лирической песни стали для меня импульсом чтобы написать пост– благодарность моему доброму старому другу, настоящему полковнику и прекрасному художнику Павлу Яковлевичу Шарко. Пять лет тому назад мы познакомились с этим замечательным человеком в киевской галерее «Глобус». Он привез туда свои работы – на показ искусствоведу и владелице галереи Оксаны Бойко. Я в это время тоже был в галерее – по своим делам…   В девяносто процентов его картин (тогда ещё -художника – аматора) доминировала военная тема. И это – неслучайно. Ведь Павел Яковлевич более 30 лет отдал службе в Вооруженных Силах. Он работал   начальником кафедры в КВИРТУ, учил уму – разуму будущих офицеров противо-воздушной обороны Украины.

  Працюйте – і Вас помітять. А потім і стануть поважати… Інших секретів успіху – в тому числі  в   образотворчому Мистецтві – ще ніхто не винайшов. Просто їх і не існує. Адже праця і лише лише праця може підійняти   ще вчора нікому невідомого митця-початківця на нову, практично недосяжну орбіту.  Так сталося і в житті молодого київського графіка Михайла   Заворотнього , за сходженням якого на мистецький Олімп України я із великим інтересом спостерігаю вже четвертий рік поспіль. Познайомилися ми з цим художником на одній із численних колективних виставок у Києві.  Мені дуже припали до душі його роботи. Подумав: над чим мій знайомий працюватиме в перспективі, чим збирається дивувати шанувальників графіки? А потім була персональна, знову персональна і ще раз персональна виставка... І всі ці арт-події мені пощастило висвітлювати. Я вже із ліку збився – скільки саме їх було?  Але кожного разу, зустрічаючись із Михайлом на його черговому вернісажі, я із великою приємністю констатую : який же

  Коли побачив на афіші колективної виставки «ПАЛІТРА МРІЙ» (вона відкрилася у київській галереї «Митець» чотири дні тому) ім”я і прізвище скульптора, живописця і педагога Олексія Овчаренка, то зрадів, наче мала дитина… Адже Олексій – мій друг. Ми працювали разом із ним на кількох пленерах, а скільки виставок за участі Олексія мені вже довелося висвітлювати у попередні роки – я точно і не пригадаю. Олексій Овчаренко – не лише талановитий митець. Він є дуже цікавим співрозмовником, у якого я вчуся. Мій друг розбирається у найтонших нюансах історії древнього і сучасного Мистецтва. Ніколи не забуду наші із Олексієм вечірні діалоги під час проведення першого Всеукраїнського пленеру «Вільшана. Стежками Тараса Шевченка»… Чимало цікавого дізнався тоді від нього. До того ж, Олексій ніколи не нав”язував своїх думок і переконань, а просто розповідав все те, що свого часу дізнався із мудрих книжок, які опановував у вищому навчальному закладі… Ці знання, Олексіє, дуже допомагали мені вже нео

  "Мечтать не вредно - вредно не мечтать"... АБО - "Мріяти не шкідливо - шкідливо не мріяти..." Ось і я про це ж. Але - це моя особиста думка - потрібно не лише мріяти, а й діяти! В тому числі,   якщо ви - художник. Будете жити і творити   саме за цим принципом - тоді і вам коли-небудь поталанить.   І ви   тоді також   станете учасником колективної виставки «ПАЛІТРА МРІЙ» у   шанованій   творчим товариством київській галереї "Митець" на Великій Васильківській, 12.  Саме так трапилося із десятьма талановитими українськими митцями 23 лютого цього року. Усі вони є учасниками   лютневого вернісажу, який так і називається -   «ПАЛІТРА МРІЙ». У день відкриття виставки я помітив : вона - не про зиму. Вона - про весну, яка ось-ось постукає у двері кожної нашої домівки, у кожне наше віконечко... І тоді!..  Що станеться тоді, коли у наших містах і селах запанує красуня-весна, ви, напевно, знаєте не гірше від мене. Не маленькі... А якщо не відаєте про це - зазирніт

  Для кого-то утро традиционно начинается с зарядки. Эх, прокачаем мышцы!.. Дело, конечно, важное – как же без этого? Ну, а для людей, которые привыкли задумываться о смысле происходящего вокруг них, утро начинается с «прокачки» мозга. В смысле – с поиска и изучения новой познавательной информации. В том числе – информации о прекрасном, без чего жизнь была бы скучной и бесцветной... «Мода эпохи Ренессанса : «Истории изыска, красоты и элегантности в моде и дизайне» - так называется моя новая программа, монтаж которой закончил лишь вчера. Все новое – это хорошо забытое старое. В том числе, если мы говорим и о моде. А искать истоки современной моды необходимо в роскошных тканях и нарядах далекой от нас эпохи Ренессанса. В чем воочию убедились участницы лектория «ИСТОРИИ ИЗЫСКА, КРАСОТЫ И ЭЛЕГАНТНОСТИ В МОДЕ И ДИЗАЙНЕ», организованного координатором проектов Фонда содействия развития Искусств, руководителем проекта «Культурный код» Анной Довбней. Ну, и особая благодарность владелице Gal