Нас навіки зріднило Славсько


Нас навіки зріднило Славсько



«Я не знаю, как остальные,
но я чувствую жесточайшую
не по прошлому ностальгию —
ностальгию по настоящему.»
(Андрей Вознесенский)



Все глибше і глибше «пірнаю» у свій велечезний за обсягом файлій фотоархів… Відсотків 70 фотографій у ньому присвячено Мистецтву і митцям – моїм дорогим друзям, із якими мене поєднала щаслива журналістська Доля… 


Боже, які ж знаходжу тут надзвичайні скарби – у моєму персональному фото сховищі! Ось і щойно намагався «запакувати» у нові папки світлини, які пов”язані із нашими незабутніми пленерами у Арт-резиденції «Карпатський рай». Конкретно ці фото я зробив у жовтні 2017 року. 



Дивлюся на них – і сльози навертаються на очі. Милі, дорогі, близькі мені душею і думками люди, як ви зараз, де ви, що робите?!? Чи все у вас добре? Так хочеться зустрітися із моїми друзями – художниками на мальовничих пагорбах Славсько, поспілкуватися з кожним із них біля мольбертів під час роботи, а потім посидіти за великим хлібосольним столом, який три рази на добу перед нами «стелили» Тетянка Ціко і Мар”янка Онаць – Романець, послухати веселі жарти нашого спільного побратима по цеху Мистецтва Ярослава Ціко… 




А потім побачити ваш спільний творчий ужинок - на підсумковій колективній виставці, знімаючи черговий випуск телевізійної програми «Мистецька хвиля+», яку (я переконаний у цьому на 100 %) кожен із вас має у своєму відео архіві… Адже вона – про кожного із вас окремо і про всіх нас разом… Мені пощастило : Тетяна і Ярослав запрошували мене до Арт-резиденції 8 разів поспіль. 

Сподівався, що незабаром буде 9, а потім і 10, ювілейна, поїздка до гостинного Славсько. Не судилося. Цієї весни усім нам доводиться сидіти «під домашнім арештом». Не можемо зібратися у Арт-резиденції, позаяк на заваді – пандемія піступної хвороби made in China… Хто і для чого випустив цього джина-людожера із пляшки, ми колись дізнаємося, а зараз просто змушені «танцювати» під його «дудку»…

 І все ж , мої дорогі друзі-художники, я вірю і знаю : наші нові зустрічі – ще попереду! І знаєте чому? Тому що вірш талановитого поета Андрія Вознесенського, написаний у далекому 1976 році, має не лише яскравий початок, а й геніальне продовження. Ось воно :

«Нас с тобой никто не расколет.
Но когда тебя обнимаю —
обнимаю с такой тоскою,
будто кто-то тебя отнимает.
Одиночества не искупит
в сад распахнутая столярка.
Я тоскую не по искусству,
задыхаюсь по настоящему.»


Саме цьому закликаю кожного із вас, мої дорогі друзі-митці : бережіть себе! Адже ви потрібні не лише своїм сім”ям, а й усім нам. Vita brévis, ars lónga – Життя коротке, Мистецтво – вічне!
https://www.youtube.com/watch?v=bXmj9V9u-A4&t=863s

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО.

Комментарии

  1. Сергей Комиссаров23 апреля 2020 г. в 10:49

    Ось програма за підсумками осіннього пленеру у Славсько - 2017 https://www.youtube.com/watch?v=bXmj9V9u-A4&t=863s

    ОтветитьУдалить

Отправить комментарий

Популярные сообщения из этого блога

Творческий вечер моего друга актера театра и кино Юрия Яковлева-Суханова

Изображение
  Огромное счастье для журналиста – в узнавании человека, который заинтриговал, заворожил и (как-то очень незаметно)   привлек тебя… к реализации своих   собственных творческих проектов. Да еще – к огромной твоей и всеобщей радости!  Не первый год дружу с замечательным человеком – актером театра и кино Юрием Яковлевым – Сухановым. Бывал – и не раз -   на его театральных премьерах, смотрел не один фильм, в котором он играет, освещал его участие в художественных выставках…  У нас   с Юрой немало общих друзей – и, слава Богу, не только в бесконечной ленте Фейсбука, но и в реальной жизни… До вчерашнего вечера был уверен: знаю Юрку, как говорится, и вдоль, и в поперек… Но ошибочка вышла: оказалось, о многом в его судьбе я вообще и не догадывался… А все открылось, когда в центральном читальном зале Национальной библиотеки имени Ярослава Мудрого на киевском Подоле состоялся прекрасно организованный творческий вечер моего талантливого Друга.  Увы, в наше время творческие вечера – очень большая
Далее...

Персональная выставка художницы Ellen Orro в киевской галерее «Митець»

Изображение
… и даже окончательно надоевшие медицинские маски наших по-настоящему радостных и искренних улыбок на фоне её замечательных картин не исказили! Потому что работы эти излучают радость, тепло и свет! Потому что персональная выставка известной прибалтийской художницы Ellen Orro , которая вот уже на протяжении долгих лет живет в Украине и весьма успешно и плодотворно трудится на благо нашего изобразительного Искусства, - это глоток свежего воздуха в затхлой и унылой атмосфере не на шутку затянувшейся пандемии коронавируса.  Хочу сказать искренне спасибо директору галерее «Митець» Карине Кравец за то, что довела до ума этот вернисаж, открытие которого было запланировано еще на февраль нынешнего года, а состоялось только сегодня, 22 июля!  Ну, и за железную выдержку Ellen Orro – тоже большая благодарность от ценителей её таланта : не отступила, не дрогнула, не испугалась! Именно поэтому сегодняшний вернисаж прошел на ура!  Потому что все мы – и художники,
Далее...

"Брякают налитые стаканы..."

Изображение
  "Брякают налитые стаканы, Я к себе за стол зову не всякого. Я лишь тех зову, чьи тараканы Бегают с моими одинаково". (Игорь Губерман) PS : Автор фото - Анатолий Казанир. Большое спасибо, Анатолий Акимович, уловили настроение!
Далее...