Пішов із життя талановитий український художник Юрій Боднар...
Друга – за друга! І так – я глибоко переконаний у цьому!!! - зроблять завтра всі учасники наших незабутніх пленерів у Арт-резиденції «Карпатський рай» (Славсько), які були знайомі із цією сонячною талановитою Людиною…
Прощавай, Друже… Болить душа і серце плаче… Бо ти був справді талановитим митцем, гарним батьком, чудовим чоловіком і прекрасним Другом… Другом із великої літери. Який жахливий рік – цей коронавірсусний 2020!?! 24 вересня поховав маму. А 25 Фейсбук, немов блискавкою, вдарив у саме серце – пішов із життя Друг тисяч художників, графіків і скульпторів Юрій Боднар – чесна, працьовита, світла душею і думками Людина…
Як боляче! Шкода, що так і не вдалося привітати тебе із присвоєнням звання Заслужений художник України, на яке ти заслуговував вже давно… Але – не дали.
Був у нас із Юрчиком анекдот – один на двох… Називався він «НАДО Ж ДАТЬ…» В сенсі - не чекати, коли тебе нагородять вже давно завойованою творчою відзнакою – за твій талант, за твій інтелект, за твій особистий внесок у розвиток сучасного образотворчого Мистецтва України. «НАДО Ж ДАТЬ» - у сенсі дати «на лапу» наділеним владою бюрократам – рішалам, від яких – на рівні НСХУ - залежить : одержиш ти на свій черговий ювілей (чи ні?) це високе почесне звання…
Не дочекався… І «на лапу» нікому не дав. Бо шанував не себе у Мистецтві, а Мистецтво у собі…
Комментарии
Отправить комментарий