Святкуємо День народження Олексія Чеботару на пленері "Славсько. Осінь - 2020"

 

Приємно вітати своїх бойових побратимів по цеху Мистецтва із Днем народження безпосередньо на пленері. Ти постійно спостерігаєш за ними : зранку до вечора слухаєш, про що вони говорять, бачиш, як  рухаються із мольбертами у руках в пошуках яскравих мотивів, але головне  -  розумієш, як саме і в імя чого  вони творять свої картини…



 Сьогодні у одного із художників, яких Тетяна Ціко запросила на пленер «Славсько. Осінь – 2020»,  - День народження. Йдеться про Олексія Чеботару, з яким ми кілька років тому разом працювали і відпочивали  у цьому гостинному  карпатському містечку.  



А вперше «пересіклися по життю» у Дубно  -  ще набагато раніше до поїздки у Славсько. Мені завжди імпонував живопис цього обдарованого живописця  : так може творити лише ВІЛЬНА духом і серцем людина, яка ставить перед собою надважкі творчі  завдання і намагається – за будь – яких життєвих обставин (!!!)  – їх вирішувати.




 Я вже  кілька разів розповідав про участь Олексія у колективних Загальноукраїнських виставках. Мав честь висвітлювати також і сімейну виставку родини Чеботару у галереї Zavalnyi Art Center / Завальный Арт Центр. Цей унікальний за концентрацією яскравих картин мав великий резонанс у мистецькому середовищі України. 




Позаяк кожен у родині Чеботару  –  справі талановита особистість. І ось сьогодні ми заново разом – знову на пленері у казковому Славсько. Олексій, я бачу, що ти ростеш – всі  твої картини наповнені – як на мене -  новим змістом. Я бачу, що твоя палітра стала більш яскравою – бо змінилися буденні обставини.



 Я бачу, що ти знову ставиш перед собою все нові й нові цікаві творчі завдання – і, як раніше, бездоганно роз”язуєш їх. Я знаю, чому так відбувається. Бо разом із тобою – твоя Муза і твоя дружина, яка підкаже, якщо щось пішло не так і завжди першою прийде  тобі на допомогу. Бережіть свої почуття.




 Адже це – гідропоніка вашої  СПІЛЬНОЇ Творчості. Це – його основа. Ну, а тобі – як подарунок у твій День нароження – хочу нагадати слова великого Сальвадора Далі, який – як і ти,  пройшовши через важкі життєві випробування – одного разу сказав так :  «Побачив  - і запало в душу, і через пензель проявилося на полотні. Це живопис. І те ж саме - любов.» 





Запамятай ці слова, Олексіє, назавжди. І  - озброївшись настановою Далі,  рухайся вперед і лише вперед  -  саме для цього Бог і обдарував тебе талантом художника!

Комментарии

Популярные сообщения из этого блога

Творческий вечер моего друга актера театра и кино Юрия Яковлева-Суханова

Міжмузейний виставковий проєкт художника Анатолія Криволапа «Ніч…Відбиток часу»

The Music Croup KHUKH MONGOL : древнее монгольское горловое пение