Про фільм Сергія Параджанова "Колір граната"
Тиждень тому мені пощастило побувати на відкритті дуже цікавої виставки колажів “The Colors of Parajanov” у Музеї – майстерні Івана Кавалерідзе на київському Подолі. За що – велика подяка моєму другові і директору цього закладу Культури столиці Сан Саничу Юніну. Ця справді непересічна мистецька подія була присвячена Дню народження геніального українського та вірменського кінорежисера, сценариста та художника Сергія Йосиповича Параджанова.
На багатьох роботах студентів Київського національного університету культури і мистецтв, які разом із керівниками Музею – майстерні Івана Кавалерідзе організували і провели виставку “The Colors of Parajanov”, можна було побачити гранат. До того ж, у різних ракурсах…
Як відомо, цей східний фрукт є божественним символом любові і життя. Розглядаючи колажі, я згадав як у далекому 1973 році побував на прем”єрі поетичної кінопритчі Сергія Параджанова «Колір граната». Вона відбулася у кінотеатрі «Батьківщина», в моєму рідному Дніпрі. Я тоді був ще школярем і, зізнаююся, не так багато чого зрозумів, подивившись це елітарне кіно, яке Сергій Параджанов (разом із Софіко Чаурелі, Мелкопом Алексаяном, Віленом Галстяном і іншими, не менш талановитими акторами), знімав на кіностудії «Арменфільм» у 1968 році.
До виходу на широкий екран «Колір граната» майже п”ять років «мурижили» радянські цензори. Вони буквально «доколупувались» до кожного кадру картини, намагалися знайти у ній антирадянський контекст і підтекст, який (буцім-то) «заклав» у свій фільм його головний режисер і сценарист… Як не пручався, але під тиском цензури Параджанов змушений був повністю перемонтувати фільм, змінивши назву «Саят – Нова» на «Колір граната»…
А знімав кілька своїх кіно новел, у яких показане життя і ставлення до нього відомого середньовічного вірменського поета Саят-Нови, Майстер в церкві святого Іоанна села Ардві Лорійської області Вірменії… Де ці цензори і чи хтось пам”ятає їхні імена? І де Сергій Йосипович Параджанов? Отож бо і воно!
Якщо ви втомилися і не знаєте, у якому напрямку рухатися далі – подивіться цей фільм. Повірте, настрій одразу ж зміниться і ви зрозумієте : вихід із будь-якого глухого кута існує! І завжди є світло у кінці туннелю. До нього можна дістатися – якщо дуже цього захотіти. Лише не втрачайте у це Віри!
Комментарии
Отправить комментарий