Прем”єра фільму «Антон і червона химера»

 

В Україні крок за кроком вчаться знімати якісне кіно. Хоча, вірніше,  можна сказати й так: вже навчилися. Це відбувається тоді, коли за справу беруться професіонали, а не кіно заробітчани, які протягом усіх 30-ти років Незалежності «варять» примітивне кінематографічне «мило», яке – і це парадокс – потім вішають глядачам на вуха … у вигляді не надто смачної  «локшини»… Позаяк мають нас, глядачів,  вибачайте, за лохів… Слава Богу, так буває не завжди.  

За прикладами ходити далеко не треба. 17-го березня в столичному кінотеатрі «Сінема Сіті» відбувся прес-показ нової української кіно картини "Антон і червона химера" відомого режисера Зази Урушадзе (на жаль він помер, так і не побачивши прем”єру свого дітища на широкому екрані в Україні).

 Фільм розповідає про буремні 20-ті роки минулого століття. Драматичні події (у центрі яких два хлопчики: німець Антон і єврей – Яша) відбуваються на півдні України, у невеличкому одеському селі.

 Волею долі  хлопчики опинилися у самому епіцентрі боротьби за збіжжя і так званого «великого терору». На їхніх очах гинуть рідні люди, та й вони самі потрапляють під «роздачу» більшовиків. А потім – о, ця дитяча наївність! – добровільно визволяють із полону самого Троцького, якого ув”язнили їхні ж найближчі родичі… 

Збройне повстання колоністів (німців і євреїв) більшовики по-звірячому придушують. Дивуватися немає чому :  червоний терор – це воістину терор на крові… А найбільше у степах Одещини  лютує така собі більшовичка Дора. За сценарієм – Змія-Зміївна.  Руки у цієї  більшовички Дори  – по лікті в крові. Нічого особистого – це ж Р-Е-В-О-Л-Ю-Ц-І-Я!... Велика жовтнева  пролетарська революція, головне гасло якої : «Весь мир насилья мы разрушим до основанья, а затем мы наш, мы новый мир построим, кто был никем тот станет всем!» Голодні і раби (чи все ж, голодні раби?) завзято виконують накази Троцького і Дори. Це їм навіть подобається. І до смерті лякає головних героїв картини, яким таки пощастило «вистрибнути» із цього кривавого урагану і прожити довге драматичне життя на чужині, аби на самому фініші життєвої стежки знову зустрітися…

Я свідомо  не буду переповідати усю сюжетну лінію фільму «Антон і червона химера». Скажу лише, що саме такі психологічні стрічки (а не  примітивні «стрілялки – жахалки») дуже потрібні нашим сучасникам, особливо – молодим людям,  аби вони зрозуміли, що саме відбулося у далекому 1917-му році, коли у протистоянні із царським режимом перемогу вибороли  більшовики…  Велика подяка сценаристам фільму Зазі Урушадзе, Дейлу Ейслеру та Вадиму Ермоленку, що вони досить правдиво переосмислили ту драматичну епоху і засобами сучасного кіно створили чудовий історичний екшн, який особисто я дивився із великим інтересом від першого до останнього кадру.

 Та й актори, задіяні у цьому фільмі (Себаст”ян Антон, Володимир Левицький, Наталія Рюміна, Микита Шланчак,  Сімсон Баббел, Регімантас Адомайтіс, Юозас Будрайтіс та інші)  на знімальному майданчику викладалися на всі 100 відсотків. Адже іноді (а на вулиці у цей час було 35-40 градусів по Цельсію у тіні) їм доводилося знімати по 50 дублів… 

І все ж творцям цієї прекрасної кіно картини вдалося правдиво і випукло відтворити реалії тієї далекої від нас кривавої епохи.  Що ж, можна лише привітати творців "Антона і червоної химери" із великим  творчим успіхом і побажати, аби цей яскравий і чесний фільм завоював глядацькі симпатії не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Трейлер фільму дивіться за цим посиланням https://www.youtube.com/watch?v=fCC_P7qOffo

 

#фільмАнтонічервонахимера #Сучаснеукраїнськекіно #ЗазаУрушадзе

#ДейлуЕйслер #ВадимЕрмоленко #история #экшн #історичнадрама #СергійКомісаров #УКРПРЕС_ІНФО #АндрійСуярко #СінемаСіті

Сергій Комісаров, шеф-редактор Інформаційного агентства УКРПРЕС-ІНФО     

Фото автора